Історія Української Греко-Католицької Церкви В Казахстані
Українська Греко-Католицька Церква від самого початку тісно звязала себе з
історією України. Приймала активну участь в розвитку і розбудові національної
свідомості, грамотності, але одночасно також і розділила сумну долю українського
народу в формі переслідування, ліквідації та знищення. Самий жорстокий удар УГКЦ
отримала в 1946 році після ліквідації Церкви в Радянському Союзі. Всі єпископи
та священики, які не бажали зрисати єдність з Римським Апостольским Престолом змушені були іти в тюрми, табори, заслання.
Після смерті вождя народів багато греко-католицьких священиків було звільнено
з увязнення, але більшості із них не дозволили повернутися в україну. Жорстока
тоталітарна машина розкидала українців по безмежних протсорах Радянського Союзу, звідки мало хто міг повернутися на рідну землю. Обовязок пастиря бути зі своїми
вівцями, отож священики багато не думали але вирушали в місця, де проживали наші
переселенці. Щоб працювати для них в місцях їхнього поселення. Так розпочалася
історія УГКЦ в Казахстані, де знайшлися тисячі українців після примусового
переселення в 1947 та в інших роках радянської окупації України.
З кінця 50-х років майже непреривно, в основному в Караганді, де було більшість
висланних українців, працювали священики: єпископ Александр Хіра, о. Олексій
Зарицький, о. Микола Шабан, о. Стефан Пришляк, та інші. Спочатку збиралися по
землянках, по хатах. Священики відправляли Божественні Літургії, сповідали,
хрестили та вінчали. В 1978 році католикам в Караганді вдалося добитися дозволу
збудувати храм. Таким чином вже з 1979 року наші священики з вірними відправляли
богослуження в римо-католицькій церкві в Караганді.
На початку 90-х років почали приїжджати в Караганду священики з України. В 1996
році на прохання греко-католиків німецька благодійна організація Renovabis
змонтувала деревяну невелику церковцю. В кінці цього ж року Римський
Апостольський Престіл назначив єпископа Василія І. Медвіта, ЧСВВ Апостольським
Візитатором для вірних УГКЦ в Казахстані та Середній Азії. На різдво 1997 року владика Василій здійснив першу візитацію в Караганду, а в квітні цього ж року в
Караганду приїхав на працю о. Василій Говера. В Квітну Неділю 1997 року Преосвященний Владика Василій Медвіт разом із Архиєпископом Маряном Олесем,
Апостольським Нунцієм в Казахстані та Середній Азії та місцевим римо-католицьким
єпископом Іваном Павлом Ленгою освятив храм Покрова Пресвятої Богородиці в
Караганді. Через кілька місяців на прохання владики Василія на два роки в
Караганду з Бразилії приїхав о. Відал Климчук, ЧСВВ. Таким чином розпочалася
нова сторінка історії УГКЦ в Казахстані.
Поступово громада в Караганді почала зростати. Особливо втішним був той факт, що
почали до церкви приходити також люди середнього покоління, як також стало
більше дітей та молоді, що і дало початок проводити окремі богослуження для
молоді. Так, як Караганда являється дуже великим містом за територією, це
спричинює проблему доїзду для багатьох наших вірних до храму. В звязку із цим
було прийняте рішення відкрити каплицю в одному з рйонів Караганди, де досить
компактно проживають українці. 3 червня 2001 р. владика Василій Медвіт разом із
єпископом Іваном Павлом Ленгою освятив нову каплицю.
Як в Україні, так і в Казахстані Церква дбає не тільки про душі людей, але також
не забуває про підтримання національної свідомості нових поколінь українців на
далекій чужині. В кінці 2000 р. біля церкви в Караганді було побудоване
приміщення під українську недільну школу. Меценатами цієї благородної справи
стали наші земляки зі Сполучених Штатів Америки Іванна та Ярослав Парахонюк. 3
червня 2001 р. єпископ Василій Медвіт освятив перші дві кімнати школи, в якій
розмістилися клас для вивчення української мови та компютерний клас для дітей
та молоді, які бажають освоїти знання з так сьогодні потрібної дисципліни. З
часом в приміщенні школи буде створена українська бібліотека, де всі бажаючі
зможуть читати українські книги та українську пресу.
9 серпня 2002 року перебуваючи з візитом в Казахстані Глава Української
Греко-Католицької Церкви Блаженнійший Любомир Кардинал Гузар освятив місце під
будову нової греко-католицької церкви в Караганді.
Від часу отримання свого нового призначення владика Василій Медвіт щорічно
відбуває візитації в Казахстані, де приїжджає не тільки в Караганду, але
відвідує також інші міста Казахстану, де зустрічається з місцевими українськими
громадами. Одна із таких зустрічей в 1998 р. в м. Павлодарі закінчилася
зорганізуванням нової греко-католицької громади в місті на Іртиші. З ініціативою
відкриття українського храму в Павлодарі виступив Михайло Парипса, голова
товариства української мови ім. Тараса Шевченка. В квітні 1999 року до Павлодару
приїжджають на працю о. Іриней Бабінець, ЧСВВ та бр. Анатолій Головчук, ЧСВВ. За
дозволом місцевого римо-католицького єпископа богослуження проводилися в
приміщенні костелу. 15 серпня 1999 року в Павлодарі побували гості із США: Іван
Буртик та президент Українського Конгресового Комітету Америки Аскольд
Лозинський. Іван Буртик, який вже вдруге побував в Казахстані пообіцяв знайти
кошти для української церкви в Павлодарі, що і зробив в найблищому часі. В
червні в 2000 р. о. Іриней розпочав будову невеликої церкви. 15 лютого 2001 р.
на Стрітення відбулося перше богослуження в новому храмі, а 20 травня 2001 року
єпископ Василій Медвіт разом із Архиєпископом Маряном Олесем, Апостольським
Нунцієм в Казахстані та Середній Азії і єпископом Томашом Петою, Апостольським
Адміністратором Астани освятив храм Святих Апостолів Петра і Павла. В 2000 році
о. Іриней крім Павлодару зорганізував також дві громади в Шидертах (180 км від
Павлодару) та Березівці (190 км від Павлодару), які обслуговував двічі на місяць.
Осіню 2001 року адміністратором греко-католицької парафії в Павлодарі був
призначений о. Іван Мислюк.
В 1999 році владика Василій також відвідав м. Астану, нову столицю Республіки
Казахстан, де побував в українському учбовому центрі, де навчається близько ста
дітей та зустрівся з українською громадою. На зустрічі також був присутній
Перший Секретар Посольства України в Республіці Казахстан Ігор Іванченко. З
цього ж року о. Василій Говера з Караганди щомісяця приїжджав до Астани, де
відправляв богослужіння в приміщенні римо-католицького храму.
В лютому 2002 року до Астани прибув о. Ростислав-Роман Малярчук, який отримав
декрет на адміністратора греко-католицької парафії Св. Обручника Йосифа в Астані.
Таким чином, протягом шести років кількість греко-католицьких громад в
Казахстані зросла з однієї до девяти. Звичайно, що існує можливість відкриття
ще кількох місць, але на жаль через брак священиків зробити це поки досить важко.
На сьогоднішній день Греко-Католицька Церква в Казахстані має двох семінаристів,
які навчаються у Вищій Єпархіальній Духовній Семінарії в Караганді. В міру своїх
можливостей Церква старається бути зі своїми вірними всюди, де занесла їх доля.
Оцінюючи ці останні події надіємося на подальший розвиток Української
Греко-Католицької Церкви.
8 листопада 2002 року Апостольська Столиця через Конгрегацію для Східних Церков
призначила о. Василія Говеру, настоятеля парафії в Караганді Апостольським
Делегатом для греко-католиків в Казахстані та Середній Азії.
